Портрет

Портрет

Ти так шукав мої невинні очі,
А я до тебе мчалась уві сні.
Одна лиш фотокарточка юнача
Про ті роки у мене на стіні.
Як подивлюсь – зачепить серця струнку,
Бо знаю, що я поруч не була.
Ці губи так бажали поцілунку,
А я до них припасти не могла.
Минуло все,- та юність і ті болі,
Що душу краяли, безжалісно пекли,
І ми зустрілись, дочекавшись волі,
Свою любов для щастя принесли.
З тобою радісно, в тобі уся надія,
Моя удача, молодість моя,
Бо ти для мене – це найкраща мрія,
А чи навіки в цьому  щасті я?
Чи не розстанусь я з тобою,  доки
Ще маю дні назначені пройти,
Аж поки не зроблю останні кроки,
Я на Землі. Чи будеш поряд ти?
Чи доведеться плакать вечорами,
І твої очі бачити вві сні,
Сумними та зажуреними днями,
Вдивляючись в портрет твій на стіні?
Тож як на довго, любий мій, коханий,
Ми в цьому щасті будемо удвох?
Чи не розлучить доля нас погана?
Хто знає? Кажуть, що один лиш Бог.
Лунізана, 05.08.1995р.