Біда
Життя нема, попав я в ад,
Від горя зажурився.
Все в домі діється не в лад,
Я сів і накурився.
Аж раптом крик: кукуріку!
Тут півник пробігає.
Я співчуваю дураку,
Що часто таке має.
Учись, ніколи не кури,-
Тріпочуть в півня крила,
Бо ти повинен берегти
Ще й чоловічу силу.
Сміливо нею я горджусь,
Хоч горе більше маю,-
За кожну жінку не свою
По лобі попадає.
І тут я раптом зрозумів:
За всі ці цигарюки
Я сам себе ледь не повів
На чоловічі муки.
Лунізана, 1994р.
Бiда
© Copyright: Лунизана Путница, 2016
Свидетельство о публикации №116042107040
Свидетельство о публикации №116042107040
Рецензии