Пів на восьму надвечір, дванадцяте квітня, вокзал.
Метушня, притаманна завжди залізничним вокзалам.
Він, як завжди, звичайно когось там кудись проводжав,
І вона, як і завжди, раптово кудись від’їжджала.
Він помітив її і відразу усе пригадав.
Хоч пройшло двадцять літ, з того часу не згадував більше:
- Я кохаю тебе, як ніколи ніхто не кохав!
- Вибач, чуєш? Послухай спокійно, у мене є інший...
Лиш гудів велелюдний і шумний байдужий проспект,
Тільки крапала кров, бо у руку впивалась колючка.
І упав на бруківку тепер недоречний букет,
Полетіла в смітник вже тепер непотрібна обручка.
Як же часто все згадував він по безсонних ночах,
Шкодував як не раз, що ніколи уже не поверне
Ледь приглушений блиск, притаманний її лиш очам,
Ледь знервований голос, для неї лише характерний.
Що тепер? – Добрий вечір, мала! Як воно? - О, привіт!
- Може вип'ємо кави? - Та, трохи вже часу бракує.
- Ми з тобою не бачились, дівчино, купу вже літ,
Он кав’ярня навпроти і вільний там столик в кутку є.
Ось ці очі блакитні навпроти, як кави ковток,
Цей приглушений блиск, і цей голос до болю знайомий.
Все до біса! У касі купити останній квиток,
Сісти в потяг із нею і рушити у невідомість?
Та вокзальний годинник показує вісім нуль сім
І в останню хвилину стрибає вона на підніжку,
І вуста у вуста, як з розмаху коса по росі…
Зачекай, ще не їдь, злодій-потяг, зажди ще хоч трішки!
Ось і все, від’їжджає у вічність останній вагон.
Неквапливо, повільно, як ніби відбути не хоче.
Він раптово згадав, що він не записав телефон,
А вона, що забула за роки які в нього очі.
Зустрiч
© Copyright: Сергей Пикарось, 2016
Свидетельство о публикации №116042106372
Свидетельство о публикации №116042106372
Рецензии
Вічна тема...
Мене вона теж не оминула: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625780
Непогано, але багатувато об*єму...
Зважаючи на Ваші побажання на авторській сторінці, декілька зауважень тезово:
- збій ритму;
- повтори слів в одному куплеті і, навіть, в одному рядку...;
- суперечності в описі подій та інші неузгодження...
Якщо зацікавить конкретика, можу привести конкретні приклади по твору і, якщо буде натхнення, запропонувати деякі альтернативні варіанти.
А взагалі, мені Ваш твір сподобався і після незначного доопрацювання він може сміливо зайняти достойне місце серед ваших інших творів (я так думаю, оскільки решти не читав).
З побажаннями добра і наснаги,
Олександр Мачула 21.04.2016 18:36 • Заявить о нарушении
Мене вона теж не оминула: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625780
Непогано, але багатувато об*єму...
Зважаючи на Ваші побажання на авторській сторінці, декілька зауважень тезово:
- збій ритму;
- повтори слів в одному куплеті і, навіть, в одному рядку...;
- суперечності в описі подій та інші неузгодження...
Якщо зацікавить конкретика, можу привести конкретні приклади по твору і, якщо буде натхнення, запропонувати деякі альтернативні варіанти.
А взагалі, мені Ваш твір сподобався і після незначного доопрацювання він може сміливо зайняти достойне місце серед ваших інших творів (я так думаю, оскільки решти не читав).
З побажаннями добра і наснаги,
Олександр Мачула 21.04.2016 18:36 • Заявить о нарушении
Давайте вже по конкретиці вдаримо! А збій ритму - трохи навмисне. Набридло склади рахувати. А де повтори в слів в одному рядку? А де суперечності і інші неузгодження?! Маси вимагають пояснень!!!))) Закохані шанувальниці тупають ніжками!))))
Сергей Пикарось 21.04.2016 21:20 Заявить о нарушении
Сергей Пикарось 21.04.2016 21:20 Заявить о нарушении
Бити не будемо, а то можна і здачі отримати. А шанувальницям для заспокоєння можу присвятити пару хвилин, щоб ножками не тупали, а то так і до землетрусу так не довго...
Що стосується неспівмірності (порушення ритму), то "дитяча" хвороба, яка з часом проходить. Не всі загинають пальці, де-хто рахує в умі, а іноді це просто відчувається на слух (у кого він музикальний). Однак, якщо не лікуватись, лінитись чи свідомо порушувати режим, то можна залишитись на всю решту життя хворим (в особливо запущених випадках - інвалідом).
По повторам:
В першому ж куплеті, як завжди - як завжди:
"Він, як завжди, когось там кудись проводжав,
І вона, як і завжди, кудись від’їжджала."
Ну, якщо вже не можна було обійтися без цього наповнювача, то, можливо, варто було спробувати хоча б "зазвичай" чи щось подібне...
А взагалі, в процесі ознайомлення з твором мимоволі складається таке враження, що герої твору просто живуть на вокзалах і у потягах...
Передостанній рядок твору, він-він:
"Він згадав, що він не записав телефон,"
Щодо неузгодженостей і суперечностей:
В другому куплеті освідчення в коханні, з*ясування стосунків, вибачення:
"- Я кохаю тебе, як ніколи ніхто не кохав!
- Вибач, чуєш? Послухай, у мене є інший..."
і лише в п*ятому нарешті привітання:
"Що тепер? – Добрий вечір, мала! - О, привіт!"
Якось занадто штучно виглядає нереалізована протягом двадцяти років обручка:
"Він помітив її і відразу усе пригадав.
Хоч пройшло двадцять літ, з того часу не згадував більше:
- Я кохаю тебе, як ніколи ніхто не кохав!" і далі -
"Полетіла в смітник вже тепер непотрібна обручка."
І вже зовсім фальшиво лунає ствердження про таке палке кохання після двадцятирічних неспогадів... Теж знайома ситуація - засвербіло...
В останньому куплеті остання строчка звучить взагалі незрозуміло, щоб не сказати абсурдно. Зокрема, як може нормальна людина забути очі раніше близької їй іншої людини, з якою, до того ж, мала зустріч і досить тривалу бесіду кілька хвилин тому?!..
Це все вади об*єму твору, який невиправдано збільшено. Ну хоча б неодноразові повтори дати (до речі, рік забули вказати) і часу... Зрозуміло, що для рими, але чи варто?..
Так що заспокойте свої маси і працюйте, а не сидіть у чаті в Клубі поезії (згадав, де я раніше бачив частенько Ваше прізвище).
Олександр Мачула 22.04.2016 09:29 Заявить о нарушении
Що стосується неспівмірності (порушення ритму), то "дитяча" хвороба, яка з часом проходить. Не всі загинають пальці, де-хто рахує в умі, а іноді це просто відчувається на слух (у кого він музикальний). Однак, якщо не лікуватись, лінитись чи свідомо порушувати режим, то можна залишитись на всю решту життя хворим (в особливо запущених випадках - інвалідом).
По повторам:
В першому ж куплеті, як завжди - як завжди:
"Він, як завжди, когось там кудись проводжав,
І вона, як і завжди, кудись від’їжджала."
Ну, якщо вже не можна було обійтися без цього наповнювача, то, можливо, варто було спробувати хоча б "зазвичай" чи щось подібне...
А взагалі, в процесі ознайомлення з твором мимоволі складається таке враження, що герої твору просто живуть на вокзалах і у потягах...
Передостанній рядок твору, він-він:
"Він згадав, що він не записав телефон,"
Щодо неузгодженостей і суперечностей:
В другому куплеті освідчення в коханні, з*ясування стосунків, вибачення:
"- Я кохаю тебе, як ніколи ніхто не кохав!
- Вибач, чуєш? Послухай, у мене є інший..."
і лише в п*ятому нарешті привітання:
"Що тепер? – Добрий вечір, мала! - О, привіт!"
Якось занадто штучно виглядає нереалізована протягом двадцяти років обручка:
"Він помітив її і відразу усе пригадав.
Хоч пройшло двадцять літ, з того часу не згадував більше:
- Я кохаю тебе, як ніколи ніхто не кохав!" і далі -
"Полетіла в смітник вже тепер непотрібна обручка."
І вже зовсім фальшиво лунає ствердження про таке палке кохання після двадцятирічних неспогадів... Теж знайома ситуація - засвербіло...
В останньому куплеті остання строчка звучить взагалі незрозуміло, щоб не сказати абсурдно. Зокрема, як може нормальна людина забути очі раніше близької їй іншої людини, з якою, до того ж, мала зустріч і досить тривалу бесіду кілька хвилин тому?!..
Це все вади об*єму твору, який невиправдано збільшено. Ну хоча б неодноразові повтори дати (до речі, рік забули вказати) і часу... Зрозуміло, що для рими, але чи варто?..
Так що заспокойте свої маси і працюйте, а не сидіть у чаті в Клубі поезії (згадав, де я раніше бачив частенько Ваше прізвище).
Олександр Мачула 22.04.2016 09:29 Заявить о нарушении
Як я вже писав раніше, ритм порушений свідомо.
Повтор в першій строфі теж навмисний, для підсилення ефекту постійного руху героїв. він-він - нічого кримінального, розповідь ведеться від 3-ї особи.
Другий куплет - ретроспектива, а 5-й - у теперішньому часі. І де там ствердження про палке кохання тепер? Хіба, що цілунок на прощання.
А не згадував по неї, щоб не боліло. Згадав тільки, як побачив.
Абсурд в останньому рядку - також навмисний. За 20 років і не таке можна забути. А жіноча логіка частенько абсурдна, чи не так? Мужчині - телефон, їй - очі.
А працювати? Працюю, наскільки дозволяє час і натхнення. Радив би Вам почитати щось моє іще, перш, ніж робити висновки.
Сергей Пикарось 22.04.2016 17:26 Заявить о нарушении
Повтор в першій строфі теж навмисний, для підсилення ефекту постійного руху героїв. він-він - нічого кримінального, розповідь ведеться від 3-ї особи.
Другий куплет - ретроспектива, а 5-й - у теперішньому часі. І де там ствердження про палке кохання тепер? Хіба, що цілунок на прощання.
А не згадував по неї, щоб не боліло. Згадав тільки, як побачив.
Абсурд в останньому рядку - також навмисний. За 20 років і не таке можна забути. А жіноча логіка частенько абсурдна, чи не так? Мужчині - телефон, їй - очі.
А працювати? Працюю, наскільки дозволяє час і натхнення. Радив би Вам почитати щось моє іще, перш, ніж робити висновки.
Сергей Пикарось 22.04.2016 17:26 Заявить о нарушении