Життя, як вода

Сумно дивитися на світ
через вікно лікарні.
Багатьом знайоме це почуття.
На дворі вирує всюди
весна, сонце світить, небо
блакитне, трава зелена...
Тільки останнім часом
зовсім нічого не радує.
Життя тече, як тала вода -
то бурхливо, то повільно...
Зустрічаючи перепони на своєму
шляху, немов затори в повіддя.
І все існування, здається
якимось сном, але вже не кольоровим,
а чорно-білим. Зблякли, потьмяніли
фарби, як в останній день осені.


Жизнь, как вода

Наталья Беляева Ерух

Уныло смотреть на мир
через окно больницы.
Это чувство многим знакомо.
На дворе всюду бурлит
весна, светит солнце, небо
голубое, трава зелёная...
Только в последнее время
совсем ничего не радует.
Жизнь течёт, как талая вода -
то бурно, то медленно...
Встречая преграды на своём
пути, словно заторы в половодье.
И всё существование, кажется
каким-то сном, но уже не цветным,
а чёрно-белым. Поблекли, потускнели
краски, как в последний день осени.