Кричить душа і рветься серце,
Цей шлях, все ж маю я пройти,
І туга наче кішка жметься,
Мій таточко мене прости.
Нічим не можу я завадить,
Природа твоя йде в розпад,
Душа і тіло вже не ладять,
І то вже не життя, то Ад!
В тім відчуваю я бессилість,
Як маю я допомогти?...
Молюсь в надіі в Божу милість,
О Господи мене прости!
Прости моі гріхи і батька,
Нас милостевий не карай,
Попереджай, лишь для порядка,
А серце наше ти не край.
Кричить душа
© Copyright: Светлана Камышная, 2016
Свидетельство о публикации №116042111331
Свидетельство о публикации №116042111331
Рецензии