Переклади iз Геннадiя Тукачева

 ***
Вначале было слово.
И слово было Бог!
И с этим словом снова
мы строим наш чертог.
Пускай в нём много лет
струится счастья свет!

*-*
Було спочатку Слово,
Було те Слово – Бог.
Ми дім свій пречудово
Збудуємо удвох.
У нім на зло напастям
Не згасне світло щастя.


 ***
Грустить или печалиться,
или устроить пир
за то, что годы катятся,
но вечно молод мир?

Как новая копеечка,
всегда жизнь молода.
Мальчишку на скамеечке
целует без стыда.

Зачем же нам печалиться?
Давай закатим пир
чтобы душой не стариться,
как вечно юный мир!

*-*
Журитися чи плакати
На схилі довгих літ?
Роки вражають втратами,
Та вічно юний світ.

І котиться стежиною
Монеточка - життя.
Цілується з хлопчиною
До самозабуття.

То ж годі нам печалитись,
Продовжимо політ,
Аби душа не старилась,
Як вічно юний світ.


 ***
Под сверкающий вальс листопада
и волнующий шепот берёз,
Мне хозяин трёхкозьего стада
душу трогал словами до слёз.

Он не сетовал мне на погоду,
и не клял он ни слякоть, ни дождь.
Он любил и людей, и природу
как премудрый, как сказочный вождь.

Не спеша открывал он секреты
стародавних традиций славян,
православные Божьи заветы,
что в душе украинских селян.

Начинается год с листопада, –
говорил шевеля бородой, –
для земли золотая награда! –
И дрожал его голос святой.

Начинается год Листопадом.
Золотит он Крыльцо, и порог,
и берёзки, что девушки, к ряду
в шубках лисьих стоят у дорог.

И венчается год листопадом,
освятив изобилия рог.
Вот опять увеличилось стадо,
и наполнился рыбой садок.

Завершается год Листопадом.
Он трудов благодатных итог.
И присядет, с хозяйкою рядом,
вся семья под намётанный стог.

И прощается год листопадом.
Серебрится слезами дорог,
но грустить о минулом не надо –
в Новый год нас зовёт Козерог.

Он сказал : «Благодарен я Богу
в листопад за отпущенный век.
И пред Господом, жизни итогом,
станет то, что я есьмь ЧЕ-ЛО-ВЕК!»

*-*
Під прояснений вальс листопаду,
І хвилюючий шепіт беріз,
Пан-господар трикізного стада
Зачепив мою душу до сліз.

Він не ганив погану погоду,
І не кляв ні сльоту, ані дощ,
Він любив і людей, і природу,
Як премудрий правитель, як вождь.

Розкривав він для мене канони
Стародавніх традицій слов`ян,
Православні Господні закони,
Що в душі українських селян:

- Починається рік з листопаду, -
(Прикрашав його усміх м`який), -
Для землі він приносить відраду, -
І тремтів його голос святий.

Починається рік листопадом,
Ганок він золотить, і поріг.
Он берізки, що ген аж за садом,
Стали в шубках рудих вздовж доріг.

І вінчається рік листопадом,
Освятивши достатку ріжок,
Був приплід. Знову збільшилось стадо,
І наповнився рибний садок.

Завершиться рік теж листопадом,
Підсумуючи працю важку,
І присяде сім`я десь за садом
Під стіжок, що стоїть на лужку.

Попрощається рік листопадом,
Засріблившись сльозами доріг,
І усе залишивши позаду,
В рік новий поведе Козеріг.

Він сказав: «Дуже вдячний я Богу
За життєвий, відпущений час.
Закінчивши життєву дорогу,
До Творця піде кожен із нас».


 ***
(для страдающих о конце света)

Мерцают звёзды во вселенной.
Планетам солнце дарит свет.
И остаётся неизменным
всё это миллионы лет.

Земля, вращаясь по орбите,
от рождества до рождества,
клубком мотая время нити,
рождает чудо-естества.

Проходят месяцы и годы,
десятилетия, века
и все явления природы
смывает времени река.

Но светят звёзды во вселенной.
Он бесконечен – этот свет.
И остаётся неизменным
всё это миллионы лет!

*-*
Усесвіт зорями іскриться,
І сонце світить з висоти,
І це довіку не минеться –
Планети, зоряні світи.

Земля крокує по орбіті,
І від Різдва аж до Різдва,
Віками сонними сповиті,
Народжує свої дива.

А час виводить хороводи,
Прибільшує число годин.
Та усі явища природи
Часу змиває швидкоплин.

І світять зорі з високості,
І світло це летить в ефір.
Летять планети в часопростір,
Триває це з прадавніх пір.


Однокласснице

Прошу, прости!
Я стал похож на старый дуб.
В седой туман уходит детство,
и то невинное кокетство,
с размытым очертаньем губ.

Прошу, прости!
Очисти душу от обид!
Пусть будет радостью для нас
и наш весёлый трудный класс,
И всё, что память сохранит.

Прошу, прости!
Что, может быть, не то сказал.
И дерзким был, возможно, слишком.
За глупость детскую мальчишки,
что в жизни путь не твой избрал.

За всё прости!
С гордыней дружбу не води.
Судьбу облегчи примиреньем.
Над глупым сжалься с умиленьем
и… в «Одноклассники» зайди!

Однокласниці

Пробач мені.
Я схожим став на древній дуб,
Минуло вже давно дитинство,
І те безхитрісне кокетство,
З хисткими контурами губ.

Пробач мені.
Очисти душу від образ,
Хай стане радістю для нас
І наш важкий, веселий клас,
І все, що зберігає час.

Пробач мені.
Я, може, щось не те сказав?
(Чи можу зараз пам`ятати),
За простодушність хлопченяти,
Що шлях в житті не той обрав.

За все пробач.
Відкинь же гордості сліди,
Полегши долю добротою,
І прошу, зглянься наді мною,
І… в «Однокласники» зайди.


 ***
Седое море свирепеет,
клыки вонзая в берега.
Сугробы пенные белеют
как новогодние снега!

Над бездной вод жестокий ветер
стада гоняет облаков,
как будто он на всей планете
вершитель судеб и веков.

Так две стихии утверждаясь
вздымают к небу гребни волн.
И этой схваткой услаждаясь
шагает морем Посейдон.

*-*
Лютішає сердите море,
Врізаючись у береги.
Зростають хвилі, наче гори,
Біліючи, немов сніги.

Над прірвою жорстокий вітер
Ганяє швидко стадо хмар,
Так, ніби він на цілім світі,
Один вершитель і владар.

Так стверджуються дві стихії,
Не відаючи заборон.
І в цілковитій ейфорії
Крокує морем Посейдон.

19.04.2016 р.