Любовь Селезнёва Особое задание укр

 Перевод на украинский язык

 Любовь Селезнёва «Особое задание»
http://www.stihi.ru/2013/04/06/7879

Особливе завдання

За розповідями старших - брата Гриця і сестри Раї.

Окопи тричі оперезали село. Всіх дорослих  німці вигнали копати траншеї: в третій раз вони сподівалися утримати позиції...

Доводити «до розуму» окопи залишили бригаду підлітків на чолі з поліцаєм Митричем. Гришу і Колю він поставив рити ніші.

- І щоб усе мені було по ранжиру! – суворо наказував хлопчакам дядько.
- Ось висота, ось така ширина, а внизу щоб ямка на два штики лопати. Це туалети будуть: німець і на війні хоче конфорту...

- А на що це, Митричу? Ніші для кулеметів, чи що?

- Хи, кулеметів, - посміхнувся Грицько, – а на то, щоб німці не гадили у нас де попало, а в кабінках. Зрозумів, недотьопа?

- Ага, - усміхнувся Колька. – Так би й казали, що сортири, а то «туалети, туалети»...- з ненавистю глянув він на охоронців, що були розставлені в окопах, готові стріляти з автоматів, якщо побачать відпочиваючих «юнгарбайтен».

- А ну, досить сперечатися! – закричав поліцай. - Колька, марш копати третю і четверту туалету: сам бургомістр сьогодні оглядати буде!

- Митричу, мозолі криваві, як тут копати, га? – скривився від болю Колька. - Рукавиці б нові...

- Три дні тому давав, де на вас напасешся? Хай тобі мати, що не день, то нові в'яже, - матюкнувся він.- А-ну, марш працювати! – дядько теж не спускав очей з охоронців.

Колька неохоче поплентався виконувати завдання, а Митрич, з побоюванням озирнувшись на пацанів, які зміцнювали стіни окопів тинами з лози і штакетником від парканів, зашепотів Гриші на вухо:

- Зараз у вашій хаті німці давали мені заданію про сортири. Так там приїхав якийсь важнючий фашистяка! Ну, секлетарка печатає, мабуть, важні гумаги, аж тирса летить! А спорчені гумажці та кальку кидає у відро... - натякнув мужик, думаючи, що хлопець зрозуміє задум.

- А мені-то що? - насупився Гришка, відвернувшись від поліцая. – Хай кидає...- А сам думав: «У фашистський холуй! Ось прийдуть наші, покажуть тобі "гумажки!...»

- Що, та що... - передражнив його Митрич.- А то, що діти в школі на газетках пишуть, от що!

- Так мені що, треба для дітей їх викрасти, чи що? - придурювався Гриша, думаючи, що це провокація поліцая.

- Ні, мій піонерус, рискувать ніззя, – вирішив відкрити карти Митрич. - Ти коли будеш з Раєю там прибирати, то ось на мішок, збирай сміття  сюди. Особливо гумажки! Сховай за клунею. Уночі я їх забиру. Зрозумів?

- Як не зрозуміти? – зрадів тринадцятирічний піонер. – Так ви наш? Не поліцай? – з надією зазирнув він дядькові в очі.

- Цить з питаннями! Поліцай я, поліцай, чи не бачиш? - знову заозирався Митрич і тихо додав: - І щоб нікому ні гу-гу, піонерус! Навіть Колькі!

Митрич, для виду накричавши на Гришу, зник за поворотом. А хлопець був готовий бігти за ним, щоб розцілувати за важливе завдання!

- Яка ж я дурепа! – картав себе піонер. - Кожен вечір з ненавистю спалював у пічці ці «гумажки», і не здогадався, що в них може бути щось важливе! Воно й зрозуміло: написано по-німецьки, а він фашистську мову ненавидів  і не хотів її вчити!

- От дурень! Скільки б відомостей міг Митричу передати, Митрич – партизанам, а вже партизани б... Ех, башка моя дубова! – з досадою він постукав кулаком по голові, і рівно два штика лопати вирив в підлозі ніші.

Після роботи хлопці ледве пленталися по вулиці, яка без тинів та парканів виглядала незатишною, роздягненою і навіть осиротілою. Не чути було і звичного перебреху собак: їх у перший же день перестріляли окупанти.

Друзі від втоми навіть не розмовляли: нила спина і стріляли болем мозолі. Одне їх зігрівало, що ці окопи займуть наші війська, і вже дадуть німцям так прикурити, що вони задрапають з воронезької землі, тільки п'яти заблищать!

Долі у Гриші і Коли однакові: батьки на фронті, а за те, що вони були комуністами, обидві сім'ї викинуті з будинків на вулицю. В їх хатах жили окупанти. Вони і всю худобу порізали і з'їли, грецю б їм!..

Колькина мати з трьома дітьми і свекрухою оселилися в погребі свого сараю, а сім'я Гриші жила у дворі свого будинку в землянці.

- Ой, їсти хочу сильніше, ніж жити!

- Мамка дістала картох та борошно, заходь: затірку похлібаємо,- просто відповів Гриша, знаючи, що у Кольки в будинку порожньо.

- А що, твоя мати знайшла хахаля? Це він вам харчі дістав? - усміхнувся Коля.

- Чи ти сказився, чи що?- розсердився Гриша.

- Ой-Ой, а ти, наче, не знаєш? Та я сам вночі мужика у вас під яблунею бачив, - цигарку смолив.

- То, мабуть, німець димів.

- Ага, німець, як же! –уїдливо сказав хлопець. - Це, звісно, німець з бинтами на голові, ще й рука на перев'язі? Німець і матюкнувся по-нашому?..

Гриць зрозумів, що заперечувати факт немає сенсу і пішов у наступ на сусіда:

- Це тобі здалося, ясно? Ти нікого не бачив!- він зупинився і в люті схопив друга за грудки.- Бачиш шибеницю біля церкви? Бачиш, кажи?- уп'явся він очима в друга.

- Ну, бачу...- оторопів Колька.

- Так твої очі хочуть там бачити мою мамку за лікування раненого? - Йому не терпілося козирнути словом «партизан», але мамку видавати він ні за що не стане! Та й особливе завдання Митрича вимагає конспірації.

- Та ладно тобі, Гриш, пошутковав я. Нікого я не бачив...

- То-то ж! – відштовхнув від себе Миколку  Гриша і погрозив кулаком.- Не вештайся ночами, щоб менше бачить!

Їх перепалку обірвали автоматні черги. Хлопчаки насторожилися:

- Може, це наші солдати повернулися?

Хлопчаки з надією побігли до клубу і... розчарувалися: там під деревами іржали, розважаючись стріляниною, німецькі солдати. Перед ними на лаві стояли дві худенькі дівчинки років по десяти і співали пісні. Один товстун підігравав на губній гармошці. А інший п'яний німець стріляв з автомата поверх їх голів і кричав:

- Пьєть пьєсня! Пьєть частушька! Тафай-тафай, русіш мэйдхен!!

Дівчата під пострілами тремтіли і щулилися, але, давлячись сльозами, один за одним видавали німцям куплети:

Дівчатка, війна, війна,
Дівчатка, окопи рити!
Дівчатка війна змусила
Тридцятий рік любити.

- Плясаєт, Клафа! Танціваєт, Рая!- глумився над дітьми фашист і знову стріляв поверх переляканих голів юних співачок. А п'яні солдати надривалися від реготу.

- Так це ж твоя Клавка та моя Райка, - остовпів Гриша.

- Що б вони сказилися, фашисти прокляті! Вже до дітей дібралися! – обурився кволий Колька, бачачи, як їх сестрички спритно вибивають калошами дрібушки. І згадав, який концерт влаштували німцям ці подружки минулої окупації - змусили німці. Так вони співали, танцювали, а як проспівали куплет «Катюші», так фашисти злякано загаласували «Катюша! Катюша!», палячи при цьому з автоматів. І ледь не пристрелили артисток...

- Треба дівчат виручати, поки знову «Катюшу» не заспівали! - вирішив Гриша й сміливо підійшов до Йогану, який перекладав пісні співачок на німецьку мову.

- Гэрр Йохан, Митрич послав до вас поприбирати. Відпустіть Раю, ми підлогу вимиємо.

- Чистота - це залох сдорофья, малчик! - п'яно залепетав німець, піднімаючи палець угору. - А концерт – це для душа-а! – і заплескав у долоні. Солдати дружно підтримали офіцера.

Йоган зсадив переляканих дівчаток з лавки і дав артисткам по шоколадці.

- Гут, гут! - Загаласували солдати.

Хлопці взяли сестричок за руки і повели додому.

Мамки вдома не було: мабуть, знову до ночі буде в полі...

Їх розпачливим криком зустріла грудна Любочка, що сиділа в подушках. Рая, ковтаючи слинки, поспішила нагодувати голодне дитя шоколадкою: няньчити сестричку - це було її особливе завдання від батька, який пішов на фронт.

- А ти в нас артистка! – похвалив сестру брат, із заздрістю дивлячись, як небачено - солодкий делікатес фарбує пику молодшої сестрички...

- Ага, станеш тут артисткою, як же!.. - залилася сльозами Рая. – Завтра всі в шко-олу, а мені зно-ову з нею ня-анчи-ись...

Фашистський шоколад юні патріоти, не змовляючись, їсти відмовилися.


ПІСЛЯМОВА
Особливе завдання партизанів Гриша виконав: в копіях  дійсно були дуже цінні відомості!

Виконала особливе завдання батька і моя нянька Раєчка, яка з-за мене не стала артисткою, а залишилася неписьменною з трьома класами початкової школи... Вона піклується про мене все моє життя, за що їй моє величезне СПАСИБІ і низький уклін! Я цілую її щедру душу і добре серце! Мої побажання старшій сестрі - здоров'я та довголіття!



Альманах. Спасибо ветеранам за победу!

http://www.stihi.ru/2015/05/02/1161


Международный конкурс Болгария 2016 
 http://www.stihi.ru/2016/01/18/10173


Рецензии

Завершается прием произведений на конкурс «Георгиевская лента» за 2021-2025 год. Рукописи принимаются до 24 февраля, итоги будут подведены ко Дню Великой Победы, объявление победителей состоится 7 мая в ЦДЛ. Информация о конкурсе – на сайте georglenta.ru Представить произведения на конкурс →