Черемшина
Білим цвітом розквітла.
Наче юна дівчина,
Цілувалася з вітром,
Обіймалась із сонцем,
І вражала красою,
Умивалася зранку,
І дощем, і росою.
Чарувала і пахла,
Хизувалась собою,
Білосніжна як птаха,
Вона звала з собою.
Від духмяного цвіту,
В голові вже мутилось,
Та вдихати красуню,
Все одно ще хотілось.
Всі ломали охочі,
Білих китиць убранство,
Тож відкрийте ви очі,
Де краси ділось царство?
Облетіло миттєво,
По землі розлетілось,
То є мудрість життєва,
А чи так би хотілось?...
Свидетельство о публикации №116042000413