О, зупинись, нестримна мить!
Не поспішай життя так швидко
І не летіть роки мої –
Я молода іще лебідка.
Я щойно жити почала,
Старі альбоми погортала –
Там я була, але ще та,
Наївна дівчинка мала,
Яка казки колись гортала
І пильність всю свою приспала,
Чарівним світом захопившись,
У мріях високо злетівши,
Повіривши, що ось він, принц.
Так я ж сама його намалювала,
У образі ці риси я шукала,
Ретельно до обранця додавала,
Сама собі портрет я підібрала,
А від реальності такий далекий він.
Портрет, змальований у снах –
Тривожний давній дивний дзвін,
Що був колись в житті моїм.
Так часто образ ми малюєм,
За бажане реальність видаєм,
Радієм, плачем і сумуєм –
В емоцій світі ми живем!
2.05.2005
О, зупинись, нестримна мить!
© Copyright: Тата Конеберг, 2016
Свидетельство о публикации №116042003818
Свидетельство о публикации №116042003818
Рецензии