I страшно, й бажано

І страшно, й бажано
Прости мене,- із магії Богине,
Що я не можу вірити тобі,
Бо не велів святий Господь людині
Дружити з тим, хто служить Сатані.
І все ж тебе багато хто шукає!
Допомагають чари твої там,
Де зла мабуть ніякого немає,
Коханими приємно бути нам.
Я знаю – ти на ділі виручаєш,
Даєш любов, не віру в те саму,
Ти одиноке серце звеселяєш,
Щоб довго було радісно йому.
А іноді й мені буває снишся,
В пшеничному вінку на голові.
Найкращі квіти в нім переплелися,
І сяє полу-місяць  на чолі.
Блищить твій одяг,- гарний та сріблястий,
І голуб на руці твоїй сидить.
Велику Силу проявляєш часто,
Але боюся я тобі служить,
Бо в таїнстві джерел твоїх не знаю,
Тож легко оступитися в житті,
Чого лише на світі не буває?!
Але куди знання ведуть оті?
Подумалось: якби всіх нас могла ти
В любові поєднати назавжди,
То іншого уже й не хочу знати,
Бо кращого ніде і не знайти.
Де є любов – там ворогів немає,
Все інше не важливе у житті.
Де є любов – там воєн не буває,
Там місце лише дружбі й доброті.
Лунізана, 23.10.1995р.