Збігає день,минає ніч;
Птахи вже з вирію вернулись,
Від сну зимового проснулись
Поля й сади,гаї і ліс.
Вже бусол звив своє гніздо,
Очікує лебідка лебедят
І хазяйнує лікар-дятел,
Промінчик загляда в моє вікно.
Весна...природа воскресає,
Немов душа зів'яла з небуття,
Звідкіль і не буває вороття
Все ж оживає...оживає.
Води цілющої криниця
Дає наснаги тій душі,
Христос допомогає їй
Знесилені міцніють крильця.
І в люблячих Його руках
Гидке кача ,знедолене,
Бридке і надто вже безсиле
Стає як птах той білокрилий
Й несе Любов Творця у вирій!!!
Знесиленi мiцнiють крильця
© Copyright: Левиа, 2016
Свидетельство о публикации №116041904185
Свидетельство о публикации №116041904185
Рецензии
Не могу сказать, что я досконально всё понял, Левиа, но моим лучшим другом был украинец из Запорожья, Виктор Пипенко, с которым мы продружили в Канаде более двадцати пяти лет. Увы, его больше нет...
А стих мне очень понравился!
С ласковым теплом
Яков Вортсман 20.04.2016 01:13 • Заявить о нарушении
А стих мне очень понравился!
С ласковым теплом
Яков Вортсман 20.04.2016 01:13 • Заявить о нарушении
Я рада вашему отзыву.
Этот стих написала в поддержку той девочки.
Она борец и солнышко.
Многим здоровым людям надо у неё поучиться жизнелюбию.
Спасибо за отзыв!
Левиа 20.04.2016 08:12 Заявить о нарушении
Этот стих написала в поддержку той девочки.
Она борец и солнышко.
Многим здоровым людям надо у неё поучиться жизнелюбию.
Спасибо за отзыв!
Левиа 20.04.2016 08:12 Заявить о нарушении