Боже, як я багато не встигнути встиг за хвилину...
Не поглянув на небо. Не бачив ні хмар, ні зірок.
Я не встиг обійняти мою найдорожчу людину.
Ту, яку і на щастя, й на долю вручив мені Бог.
Але мав я освідчитись знову і знову в коханні.
Шепотіти у теплеє вушко гарячі слова.
А я міг би сказати їй вкотре: «Люблю, як востаннє».
І вдивлятися знову в очей її дивні дива...
Найстрашніше, що вже не поверне ніхто ні хвилини.
Навіть Бог... Розумієте? Бог не поверне ту мить,
ту хвилину, коли мав любити тебе без зупину.
Видно, Бог вчить любові, коли та хвилина болить...
Боже, як я багато не встигнути встиг за хвилину...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116041810546
Свидетельство о публикации №116041810546
Рецензии
