Тихенько та лагідно, мій чоловіче,
Штовхало мене вечірне узбіччя.
Хотіло, щоб я тут ніколи не чула
Твій голос м'який і шалене минуле.
Та я навесні знов прийшла на узбіччя,
Бо порожнеча, мов сірая вічність,
Сварилась на мене, жалілась, палала.
"Без нього пусте все, невже ти не знала?"
У квітні я квіткою цвіту на узбіччі.
На тебе чекаю, мій чоловіче.
Ти, мабуть, колись проминеш о це місто.
Чекаю на тебе. Назавжди. Це звісно.
13/04/16
ankaOZ©
13. 04. 16
© Copyright: Анка Оз, 2016
Свидетельство о публикации №116041707403
Свидетельство о публикации №116041707403
Рецензии