Ти спалю ш св ти...
Ти спалюєш світи: твої і мій
Незграбністю рибини золотої...
Сріблясте - задощіло...
Леле, зміг! -
Бо, мабуть, був до істини готовий,
Що не кохаєш, що шукаєш лиш
П"янкої удосвітної омани,
Яка рядки колише...
Лелечки, облиш
Лляні простелювать над луками тумани,
Де клятий човен загорта у тиш -
У загадковість лану, де стоїш
За капостю всесвітнього паркану,
Що кряче:" Не твоє - залиш !"
Досвітня, надвечірня зорі тануть
Крижинками, та сяють до остану...
Свидетельство о публикации №116041706961