А квітень завжди приходив поволі,
Я зачекалась,де ти ходиш по селу,
Хочу тебе я зараз,в моїй долі
У двері стукав,наче у труну.
Якого дідька,де ж тебе носило,
Давно і свині наші спати полягли,
Не вистачає вже на мене сили,
Усю получку мабуть гарно пропили.
У травні знову сядеш на дієту,
Від пива пузо себе міцне відростив,
А з ранку сам роби собі котлети,
Як жінку ти мене і не любив.
Стомилася у день копати огорода,
Тут раком стань,ніхто не підійде,
Навіщо заміж вийшла за урода,
А де жіноче щастя ходе,де?
Ти пельку затули,пішла я спати,
Самой хоч пий той клятий самогон,
І нащо народила тебе мати,
Тебе і звати треба- вітрогон.
Задовбав вже
© Copyright: Александр Русский 2, 2016
Свидетельство о публикации №116041704280
Свидетельство о публикации №116041704280
Рецензии