Пішло життя... Вже мабуть не відверне
з тої дороги, що у забуття.
Пішло життя. Але чому інферно?
А чи таки ж було те все даремно?
Хіба оте все - то і є життя?
Душі довіку надана дорога,
та зріють сумніви, що все те є від Бога
і пізно вже творити каяття.
Десь вдалині лишились тії роки
з очима веснянОї поволоки,
але туди немає вороття.
На жаль.
212. Пiшло життя... Вже мабуть не вiдверне...
© Copyright: Игорь Ярин, 2016
Свидетельство о публикации №116041710817
Свидетельство о публикации №116041710817
Рецензии
...немає вороття
бо й нема таких воріт,
в які заходять двічі,
бо в спину нас життя штовхає,
а шлях завжди вперед біжить, а ми все вівці завертаєм,
все вигляд робимо, що ми цього не знаєм, що нас цього не вчили
бо часом йти вперед - немає сили...
Дуже дякую за вірш.
Амале
Амале 29.07.2016 19:49 • Заявить о нарушении
бо й нема таких воріт,
в які заходять двічі,
бо в спину нас життя штовхає,
а шлях завжди вперед біжить, а ми все вівці завертаєм,
все вигляд робимо, що ми цього не знаєм, що нас цього не вчили
бо часом йти вперед - немає сили...
Дуже дякую за вірш.
Амале
Амале 29.07.2016 19:49 • Заявить о нарушении
Все так. Я іноді думаю, а може вівцям так зручніше? Прикро, але дійсність. Дякую. З пов.
Игорь Ярин 29.07.2016 20:19 Заявить о нарушении
Игорь Ярин 29.07.2016 20:19 Заявить о нарушении
Думаю, природа тут плаче над нами. Створила нам унікальне, неповторне життя в надії, що ми саме через це його вживатимем до пуття, цінуватимемо кожну його хвилину, примножимо красу і я не знаю що ще, а ми його самі собі паплюжимо, та ще й потім стогнемо, що воно вже не вернеться... Такі люди... як малі діти: поки не забереш цяцьку - не шкодує її.
Амале 29.07.2016 20:33 Заявить о нарушении
Амале 29.07.2016 20:33 Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.