Голос з антресолi
Поцілунком, як струмом
ти забрала свідомість мою в небуття.
І живому не жить
у від'ємності суму -
тільки відчай зумовить твоє каяття...
Роздивись!
Чи тобі рахувати світанки?!.:))
Чи твоєю любов'ю кропити піски,
де сміються у вікна звичайні фіранки,
що безслідно щезають у русі руки?..
Не минає улюбленців долі недоля...
Але темні брати забронюють місця
для живих...
І в раю є свої антресолі,
де Господь зберігає веселі серця..:)
Свидетельство о публикации №116041601890
Не Просто Скрипка 16.04.2016 21:04 Заявить о нарушении
Александр Ноцкий 16.04.2016 22:26 Заявить о нарушении
Не Просто Скрипка 17.04.2016 08:00 Заявить о нарушении