поруч мене
світи всі пропахли цигарочним димом,
нічого не варті,
десь у серпні місця наші надто поряд
з тобою, ці верхні, плацкартні.
Я дитина, ну зовсім дитина,
коли в твоїх долонях мої
догоряють у тлін
подих в тишу,
а у наших навушниках,
що одні лиш на двох,
чутно повільний Сплін.
і мабуть, якщо стільки б
ночей не казало за мене ,
не кидало полін у камин
цілував би тебе,
бо вічність у тобі
можна залишить,
у твоїх колін.
все одно не доїду
до кінцевого пункту
а до нього, лише б там,
тисячі кілометрів і днів
і порвавши всі жили,
криваві заслони, дрібниці
значно менше, занадто
ніж зорей у небі сума
засинай, моє світло
я роблю собі сон.
Засинай.
Там нікого, крім тебе, нема
Засинай
© Copyright: Женя Ечик, 2016
Свидетельство о публикации №116041610302
Свидетельство о публикации №116041610302
Рецензии