Ти переходиш крізь страх…
Чую, як дихає плоть…
Б’ється згорьований птах
В клітці примар-несвобод…
Як же тобі себе жаль…
Розпач висмоктує кров…
Здиміла з голосу сталь…
Визріла ще одна роль…
Біль насідає, мов крук,
Зручні займає місця…
Холод торкається рук…
Хто кому – Бог і суддя?
Стогне і плаче твій Храм,
Поневіряєшся в снах…
Довго ловитимеш гав
В нетрях відмерлих вистав?
16.04.2016
Ти переходиш крiзь страх
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116041610071
Свидетельство о публикации №116041610071
Рецензии
Дякую!
Сила - з Любові.... до себе, як Світу... до Світу, як до себе...
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 17.04.2016 10:09 Заявить о нарушении
Сила - з Любові.... до себе, як Світу... до Світу, як до себе...
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 17.04.2016 10:09 Заявить о нарушении