Якось цвях попав на море
і там на сонці загоряв
піском до блиску своє тіло
він регулярно натирав.
Побачив цвях іржу на морі
і до нестями покохав
була гарна...рудувата
цілі дні по ній зітхав.
Припав і цвях іржі до смаку
такий блискучий і прямий
кохання в неї теж проснулось
(був багатенький,не дурний)
І день і ніч купались в морі
кохання з часом,все ж пройшло
іржа так палко обіймала
і зник наш цвях мов не було.
Зробіть висновок із цього
тут мораль дуже проста
кохатись можна,та пильнуйте
щоб не зїла вас іржа.
Цвях та море
© Copyright: Иван Малеев 2, 2016
Свидетельство о публикации №116041507898
Свидетельство о публикации №116041507898
Рецензии