Все було
В твої очі ясні, хоч на мить, зазирнуть…
Та, на жаль, світлі зорі, у темному небі,
Розлучили нас, лише не дали забуть…
Часто кажу собі: не потрібен, забула!
Переконую всіх, що чужий ти давно…
Та усе те слова… Безкінечна фабула…
Памятаю всім серцем тебе все одно…
Все було: і кохання, і віра, й надія,
Цвіт бузку,і опалі пелюстки троянд…
Та усе відцвіло, залишилося в мріях…
Лише пісня дощу знов звучить під баян.
А, здавалося, щастя те зовсім вже поряд,
Шепотіли уста твої щось про любов…
Тільки подих твій… Тільки погляд…
Як згадаю – то стигне у серці кров…
Так хотіла забути усе, до хвилини…
Та як бачу тебе, все холоне в душі…
Що секунди я жду тебе, щогодини…
Любов моя квітне у тім спориші…
Наша ватра з тобою уже догоріла…
Роки швидко летять, вже й постарілись ми…
Та при зустрічі струмом пронизує тіло…
Виповзає любов моя сонна з пітьми…
Свидетельство о публикации №116041506040