Юкi

 З гучномовця за вікном долинав ля-мінор концерт Гріга. Кімнату заповнювало оранжеве світло і оранжеві пахощі. Акуратна скручена стрічка апельсинових шкірок виходила з-під ножа. Юкінобу почувався піднесеним, попри постійні невдачі з його планом затягнути Юкі до ліжка. Він уже давно не відчував статевого потягу до цієї білявки. Але її постійні вихиляси з тим, щоб вислизнути у останній момент уже добряче йому надокучили, і він думав, як би скоріше покінчити з цим самому собі даним парі…Ніхто не знав, коли і звідки Юкі з’явилась у місті, так само як і її справжнього ім’я. Важко було припустити, щоб звичайні японські батьки дали дівчині таке ім’я «Сніг». Принаймі, вона мала б бути Юкіко. Дитиною Снігу або Дитиною Краси, або Щастя, або Щедрості…А так просто «Сніг». У цьому субтропічному містечку на Окінаві  ніколи й не бачили, що це таке.  Звісно, її волосся було чимало попалене пергідролем, сухі кінчики її короткої зачіски нахабно стирчали у різні боки, як і її пипки (з підсвідомості виплило, як учора Юкі нагло повернулась зі  своєї парти до нього лицем і вляглась животом на його парту, підпираючи підборіддя кулачками, так що він вимушений був відсунутись, і почала щось теревенити про свою бабусю на Хоккайдо, де постійно іде сніг, що ніскільки не здивувало хлопця, бо це була улюблена тема Юкі: Хоккайдо і сніг. Наче б він не вивчав географію, і не знав, що  на Хоккайдо 123 сніжних дні на рік… )Згадав і почервонів, сердячись сам на себе…Його зовсім не цікавить це вертляве миша, чиї худі лопатки постійно й так крутяться  у нього під носом, щоб ще й удома їх згадувати.