Ти не змінюй часи...
В них немає неволі.
І весняні стежки у листопад ведуть,
де червоне каміння з смаком профітролів,
натякне обережно, що перших не б'ють.
Не кричи на туман...
То скажене відлуння
все одно розпадеться у чорній імлі,
за якою пророчить шляхетна віщуння
про безодню у колі своєї петлі.
І не ріж мене впіл...
За неспаленим листям
все одно - тільки чорні стрічки до зірок,
що сплетуть під "Нірвану" яскраве намисто
для забутих жінками на вечір жінок.
Схаменись!..
І у темних провулках Європи
не забудь розчинитись минулим душі,
присвятивши цим хитрощами світ Пенелопи...
І мої незбагненні одразу вірші...
Ти не змінюй часи...
Незрозумiле для незрозумiлих
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116041410065
Свидетельство о публикации №116041410065
Рецензии