Марина Цветаева - Над Феодосией угас
***Над Феодосией угас
Перевод на болгарский язык:
Марии Шандурковой
***
Над Феодосия гасней
денят на пролетта навеки,
проточили се дълги сенки
часът предвечерен светлей.
Вървя задъхана без цел,
сама и няма в мене мисъл,
и се отпускат, и увисват
и двете тънички ръце.
Край генуезки вал вървя,
насреща вятър ме целува
и роклята копринена лудува,
обвива моите бедра.
И скромен пръстена халка,
букет трогателен и мълък
от теменуги, много жалък,
аз до лицето си държа.
Вървя надлъж край крепостта
с тъгата пролетна, вечерна.
И сянката е по-безмерна,
без думи – безнадежността.
Феодосия, 14 февраля 1914
Превод: 12.04.2016 г.
-----------------------------------
Над ФеодОсия гаснЕй
денЯт на пролеттА навЕки,
протОчили се дЪлги сЕнки
часЪт предвЕчерен светлЕй.
ВървЯ задЪхана без цЕл,
самА и нЯма в мЕне мИсъл,
и се отпУскат, и увИсват
и двЕте тЪнички ръцЕ.
Край генуЕзки вАл вървЯ
насрЕща вЯтър ме целУва
и рОклята копрИнена лудУва,
обвИва мОите бедрА.
И скрОмен прЪстена халкА,
букЕт трогАтелен и мАлък
от теменУги, мнОго жАлък,
аз до лицЕто си държА.
ВървЯ надлЪж край крепосттА
с тъгАта прОлетна, вечЕрна.
И сЯнката е пО-безмЕрна,
без дУми – безнадежносттА.
-----------------------------------
***
Над Феодосией угас
Навеки этот день весенний,
И всюду удлиняет тени
Прелестный предвечерний час.
Захлебываясь от тоски,
Иду одна, без всякой мысли,
И опустились и повисли
Две тоненьких моих руки.
Иду вдоль генуэзских стен,
Встречая ветра поцелуи,
И платья шелковые струи
Колеблются вокруг колен.
И скромен ободок кольца,
И трогательно мал и жалок
Букет из нескольких фиалок
Почти у самого лица.
Иду вдоль крепостных валов,
В тоске вечерней и весенней.
И вечер удлиняет тени,
И безнадежность ищет слов.
Феодосия, 14 февраля 1914
Перевод на украинский язык: Петра Голубкова
*** (вільний переклад П.Голубкова)
Над Феодосією згас
Весняний день навіки нині,
Подовжує вже всюди тіні
Чарівний надвечір'я час.
Йду, захлинаюсь від нудьги,
І будь-які думки вже скисли,
І опустилися й повисли
Тоненькі дві моїх руки.
Вздовж генуезьких йду я стін,
Дарує вітер поцілунки,
І шовку сукні візерунки
Колишуться навкруг колін.
І скромний ободок кільця,
Й зворушливо, мізерно-жалок,
Букетик з декількох фіалок
Біля самого десь лиця.
Йду вздовж фортечних я валів,
У тузі весняній. Вечірній.
Подовжує цей вечір тіні,
І безнадія прагне слів.
Петр Голубков 13.04.2016 16:21
Фото: Генуэзка крепость, Феодосия
Свидетельство о публикации №116041303218
*** (вільний переклад П.Голубкова)
Над Феодосією згас
Весняний день навіки нині,
Подовжує вже всюди тіні
Чарівний надвечір'я час.
Йду, захлинаюсь від нудьги,
І будь-які думки вже скисли,
І опустилися й повисли
Тоненькі дві моїх руки.
Вздовж генуезьких йду я стін,
Дарує вітер поцілунки,
І шовку сукні візерунки
Колишуться навкруг колін.
І скромний ободок кільця,
Й зворушливо, мізерно-жалок,
Букетик з декількох фіалок
Біля самого десь лиця.
Йду вздовж фортечних я валів,
У тузі весняній. Вечірній.
Подовжує цей вечір тіні,
І безнадія прагне слів.
Удачи!
Петр Голубков 13.04.2016 16:21 Заявить о нарушении