Що сталося?
Що сталося, люба сестрице?
Чому тобі довго не спиться?
Чому ти очей не змикаєш,
А тільки лежиш і страждаєш?
За тебе он журиться мати
Що ти вже й не рада гуляти,
І тільки, мов сніг на морозі,
Блищать на очах твоїх сльози.
Розкрий же мені таємницю,
Скажи: що з тобою, сестрице?
Чому тобі все є немиле?
Мабуть ти таки захворіла?
Вона потім глянула в небо,
Зітхнула тихенько про себе,
І, взявши косиночку в руки,
Сказала про всі свої муки:
«Не знаю – як правильно зветься
Той біль, що у мене на серці,
Бо маю свої я страждання
Лише від палкого кохання.
Душею я лину до нього,
І плачу я гірко від цього,
Та бачу байдужі я очі,
Вони навіть знати не хочуть.
Якби ж я могла пояснити –
Як важко тепер мені жити,
Як сильно його я кохаю,
Та дівчина права не має.»
1995 рік Лунізана
Що сталося?
© Copyright: Лунизана Путница, 2016
Свидетельство о публикации №116041209567
Свидетельство о публикации №116041209567
Рецензии