Моя мамо

Моя мамо
Не покидай, матусенько рідненька,
Мене одну, і серденько не край.
Хоч може будеш ти зовсім старенька,
А все одно  мене не покидай.
Коли ти є – я згадую дитинство,-
Той добрий час, веселий і легкий,
А потім бачу руки мозолисті,
І чую подих болісно-сумний.
Все розумію, дорогенька мамо.
Важкі роки ти, знаю, прожила.
Не гарно доля обійшлася з нами,
Коли те все для болю нам дала.
Та ти відкинь свої погані думи,
Бо ти для мене – це надійний друг,
А я розвію трохи смутку-суму,
Ми хоч би зараз будемо удвох.
Знайдем уже надійнішу дорогу,
І створимо по-новому життя.
Не  буде вже поганого нічого,
Попереду омріяне буття.
В твоїх очах така безмежна ласка!
Вона не дасть пропасти десь в біді,
А як засяє посмішка прекрасна –
Ніхто не в силах замінить її.
Моя матусю! Радості надіє!
З мого дитинства ти казковий світ,
Лише я з тобою бачу свої мрії,
Ну поживи хоча би сотню літ.
05.09.1995 Лунізана