Плаче небо
Нудьга гуляє сита.
Що їй від мене треба?
Ридає несповита.
Бо Світ такий жорстокий,
Де горе скрізь рікою.
І крові з ним потоки —
Не має люд спокою.
Забули люди Бога,
Замість добра — хула.
Брехні пряма дорога,
Душа царює зла.
О Світ, зміни дорогу!
Бо не знайдеш спокою.
Ми підем разом в ногу,
Щоб не дружить з бідою.
Свидетельство о публикации №116041205846
плане пошевеливать немного,светлого людям не хватает.
А мы ещё в более менее нормальное время живём,не все так плохо,пробьемся!
Хорошие стихи,пробуждают философский настрой,спасибо вам, с уважением Александр.
Александр Пахоменко 03.06.2018 10:32 Заявить о нарушении
едины. Даже христианская имеет много конфессий.
Владимир Солошенко 03.06.2018 21:23 Заявить о нарушении