Недаремно. Вiрш на украiнськiй мовi

Жовтий соняшник бачу -
Знову я на подвiр'i,
Де мiй тато саджав
Виноград, квiти, трави...

Вже нема мого тата,
Але серце все ж вiрить,
Недаремно той сад був,
Як дитинство, яскравий...

Недаремно ми грали
Разом всi на подвiр'i.
Нетерпляче чекали
Самостiйноi долi.

Та тодi ми не знали
Що казки тiльки в фiльмах,
На сторiнках книжок
Кольорових, що в школi

Ми читали, пишаючись
Перемогой народу,
Перемогой країни,
Той, де кожен день - свято...

Може, здiйсниться все,
I здоров'я та врода
Повернуться поволi
До нашоi хати…

1/01/16.


Рецензии
Незвичний "білий" вірш. Він ностальгічній, щирий, та трепетний.
Знаєте: по при всі негаразди, потрібно налаштовувати свідомість на позитив. Це вельми продуктивний та обнадійливий актив людського життя. Молитви прохаючих чує Господь, адже Сам навчав: "Стукайте - і відчинять вам. Просіть - і дано вам буде"... Я в це щиро ВІРЮ.
Вірш, звісно, сподобався, інакше не коментував би.

З повагою
просто А.К.

Андрей Королёв 7   04.11.2024 23:16     Заявить о нарушении
Щіро дякую Вам, Андрій!
З повагою, Фріда Шутман.

Фрида Шутман   05.11.2024 03:50   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.