Як-то кажуть,... проїхали!…
Забули про те, що було!...
Трохи з глузду люди тут з'їхали...
Що повітря, щось у серці моїм загуло.
Думки мої всі збентежило,
Розкидало до хвиль сподівань,
Але й тут усе щось належало
Колишнім господарям, зовсім не нам.
До променів сонця руки жадібно тягнуться,
Тільки гілля тернове дере, не пускає...
Лиш вночі тіні мої з почуттями граються,
День світлий пропащих зовсім не чекає.
Скажи мені, морок, чи приймеш до себе?
Чи пригорнеш до грудей своїх чорних?
Моє мріє, мені не чекати на тебе,
Тобі все одно, як завжди, на усе...
Проехали... - на укр
© Copyright: Агата Фольк, 2016
Свидетельство о публикации №116041200359
Свидетельство о публикации №116041200359
Рецензии