Дороги доля розшивала,
Для нас розшила міражі...
Як жили ми? Як нас не стало?
Як стали тишею? - скажи...
Я в цій німій порожній тиші,
Не чую більш серцебиття...
Летіли, наче птахи, вірші,
Та прозу видало життя...
Хотілось крила або даху,
Щоби злетіть за горизонт...
Любов поклали ми на плаху -
Це дійсність чи кошмарний сон?
Ажде була любов між нами,
Звучала музика століть,
А ми застуджені вітрами,
Змінили золото на мідь...
Мов гнаний вітром лист опалий,
Мій човен навмання пливе...
Мені було занадто мало
Вдихати краплями тебе...
Дороги доля розшивала...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116041203035
Свидетельство о публикации №116041203035
Рецензии