Пiсня мовчання

                "Пісня,
                Яку я не буду співати
                Спить на моїх устах…"
                (Федеріко Гарсія Лорка)

Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…


Рецензии
Мабуть людина запрограмована на страждання і коли довкола не відбувається нічого жахливого, людина деградує.
У Майкла Джексона є пісня про Землю. Ваш вірш і та пісня якось пов'язані між собою... Бо коли я читала вірш, вона відразу мені згадалася.
Я, певно, в якійсь мірі, розумію Ваш сум...бо й сама сумую.
Світлого ранку.
Ева.

Ева Сокол 2   10.04.2021 22:43     Заявить о нарушении
Дякую за відгук і розуміння! Я справді сумний поет - пишеться мені про сумне і трагічне. Чи то справді в цьому світі багато сумного, чи то я так бачу світ....

Шон Маклех Патрик   11.04.2021 01:54   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.