Легенда о кандыке
(слов'янська)
Якось, пізно восени,
Песик біг між ясени...
І об корінь, неборака,
Зачепився той собака!
Шкереберть - і аж завив,
Бо об землю ніс забив.
Потім злісно загарчав,
Корінь гризти він почав...
Песик розуму не мав -
Тільки зуби поламав!
Заскавчав з тієї згуби,
Бо на землю впали зуби.
Та і далі поплентав...
А на зуби сніг упав.
І вони попростали,
Цибулиночками стали!
Ще й на ікла дуже схожі...
Сніг зійшов - і квіти гожі
І рожеві і тендітні,
Розквітали вже у квітні.
На ті квіти кажуть люди:
- Це кандик, собачі зуби! -
23.11.2007г.
- - - - - - - - - - - - - - -
Перевод на русский язык:
Легенда о кандыке
Как-то поздно осенью,
Пёсик бежал между ясеней.
И о корень, бедняга,
Зацепился тот собака!
Кубарем - и аж завыл,
Ведь о землю нос ушиб.
После злобно зарычал,
Корень грызть он начал.
Пёсик ума не имел -
Только зубы поломал!
Заскулил от той потери,
Ведь на землю упали зубы.
Да и дальше поплёлся...
А на зубы снег упал.
И они попрорастали -
Луковичками стали!
Ещё и на клыки очень похожи...
Снег сошёл - и цветы изящные,
И розовые, и нежные,
Расцветали уже в апреле.
На те цветы говорят люди:
- Это кандык, собачьи зубы! -
Свидетельство о публикации №116041007534