Міста. Планети. Кілометри знову.
Мільйони станцій, щоб знайти життя,
Щоб мати спогад — ту малу розмову,
І знати, що вона — це небуття.
Не вірити у те, що буде краще,
Що втопиться цей смуток у дощі
І що надії, світлі та пропащі,
Безжалісними будуть до душі.
Все зрозуміти. Більше не чекати
На тебе (так даремно!), погляд твій.
Але.. ти знаєш, хочеться сказати,
Щоб образ твій пішов із моїх мрій.
Закинути в шухляду негаразди,
Їх вирвати і з ними утекти
У тиху ніч. Заснути там назавжди.
Душі не буде. Будуть лиш кістки.
Міста. Країни. Зірвані розмови —
надійний спосіб зберегти життя.
Моє? Твоє.. Його рятую знову.
В цій грі пекельній згину тільки я.
Пекельна гра
© Copyright: Дарья Окс, 2016
Свидетельство о публикации №116041000528
Свидетельство о публикации №116041000528
Рецензии