раптово, коли починаєш лічити роки
(всього тільки сім, п’ять десь днів на одну любов) –
відчуєш, що ти неспроможна зробить ні кроку,
відчуєш, що ти неспроможна шукати знов
важливі причини, чи задуми, чи майстерність
(хтось пише сценарії, хтось – обирає всіх).
захочеш зіграти: як пташка горить на терні
і падає співом в навколишній світ, що стих.
і вже не відмовишся – будеш співати, поки
німий режисер не погасить – зірки-зірки.
а далі – летіти до раю чи в сірий попіл,
в якому роки, мов хвилини твої, легкі.
незлiченне
© Copyright: Марина Гареева, 2016
Свидетельство о публикации №116041011029
Свидетельство о публикации №116041011029
Рецензии