Частина 5. Царський указ

СЕМЕН ПАЛІЙ
Історична поема часів Північної війни


Частина п'ята.
Царський указ.

Засипані снігом сибірські простори.
У небі горіла вечірня зоря.
В Тобольськ через хащі, крізь ріки і гори
Скакав на коні посланець від царя.

Позаду залишились пермські узлісся
І річка Печора, й уральські хребти.
«Аби поскоріше ти, коню мій, нісся!
Нам треба спішить! Не спиняйся – лети!

Стомився ти дуже, я добре це знаю!
Але, як і ти, з ніг валюся і я.
Та я не спиняюсь – в Тобольськ поспішаю,
Бо цар наказав відпустить Палія.

Мені невідкладна доручена справа:
Як можна скоріше Семена звільнить!
І гаяти часу не маю я права,
Не можна спинятись мені ні на мить!»

Скакав посланець цілу ніч без упину,
Лиш вранці, діставши безцінний сувій,
Ввійшов він в тобольську убогу хатину,
Де жив в засланні кілька років Палій.

І голосно крикнув, долаючи втому:
«Звільнить Палія! Так-бо цар наказав!
Полковник невинен! Хай їде додому!
Наклепник Мазепа до шведів пристав.

Усіх козаків необхідно збирати,
Які не схотіли до Карла примкнуть.
Повинні загарбникам вІдсіч ми дати.
Збирайся скоріше, Семене, у путь!

Згадаймо Мазепі інтриги та зраду,
Добрячого втремо йому часнику –
Він ще пожаліє про всі ті неправди
Які учинив на своєму віку!»

читати далі: Частина шоста. Партизани:
http://www.stihi.ru/2016/04/19/284