283. Василь Стус. Здесь, на краю земли, средь бела
Ущербного (ему и ночи мало,
Чтоб этот вечный холод превозмочь)
Мы узенькою речкою брели.
Ты – берегом, чтобы не заросить
Цветные кеды. Я – водою вскачь.
То лес, то луг, то гравий, то кусты,
Но не в цвету, а полные колючек.
Удилище кривое на плечах
И за плечами – выцветший рюкзак.
Тут, скраю всіх країв, посеред дня
ущербного, котрому й ночі мало,
щоб цю одвічну кригу одволодати,
ми річкою вузенькою брели.
Ти — берегом, аби не заросити
червоні кеди. Я — водою вчвал.
То ліс, то луг, то рінь, то чагарі,
не з цвіту, але з колючок багаті.
Криве біліє вудлище на плечах
і за плечима — вицвілий рюкзак.
Свидетельство о публикации №116041001034