Лист до тебе

Привіт,моя пташко,
Давно не чув твій голос,
І,мабуть,не згадаю запах твоїх парфумів.
Ти звичайно ж знаєш,що я блефую,
Забути тебе-мені не під силу.
До речі,
Скільки минуло часу відтоді?
Я,мабуть,загубив годинник і декілька років.
Ти,як і завжди,танцюєш під музику бродвею,
Доводячи до сказу перехожих?
Моя красиво-замріяна,
Де ти зараз?
Хто слухає твої міні-концерти,
Посеред вітальні чи в душі?
Літо без тебе перестало бути літом,
Мабуть,сонце брало від тебе свою силу.
Моя закохана в осінь,
Ти знаєш...
А більше ніхто не пече мені пироги
І не сперечається,що до назви зірок.
Моя усміхнена бестія,
Я б радів твоєму поверненню,
Навіть якщо ти губитимеш ключі,
Та хоч кожного тижня,зоре!
Я,мабуть збожеволів,
Але я купив такі ж парфуми,як і в тебе,
Тепер вся моя кімната просякнута тобою.
І болем,моя ясно-сонячна.
Я намагався,віриш?,
Намагався тебе забути.
Але Амур,вправний стрілець,
Загнав свої стріли,найгострішим вістрям,
Просто мені в серце.
І я закохався в тебе знову.
В найгірші миті мого життя,
В безсонні ночі,
В колі наших спільних друзів,
Я згадую тебе.
О,моя квітка...
Моя ніжна та мрійлива Амелі,
Коли ти перестала бути моєю?
І,якщо ти дозволиш,
Я можу благати тебе повернутись?