Жизненный цикл

Матусю, не забудеш ти ніколи,
Як на візочку рідне немовля
Катала всюди: парк, алеї, школа.
Зі мною вітер ніжно розмовляв.

Я трохи подорослішав - і знову
Мене везла ти в поле, на лани.
Велосипед - я ззаду; все чудово,
Притиснувся до рідної спини.
Але життю не скажеш «Зупини...»

І я дорослий - перший мотоцикл...
"Сідай, матусю - ззаду ти тепер".
В дорозі вітер за волосся смикав.
Так завершився цей життєвий цикл,
І світ неначе на секунду вмер.

Коли війна постукала у вікна,
Пішов на фронт; по-іншому - ніяк.
Я на передовій тримався гідно,
Хоча ти знаєш, мамцю, я - добряк.

Коли в облозі обіймав гвинтівку,
То згадував наш рідний, милий дім.
Розтануло дитинство, наче дим…
А ти щодня писала у листівках:
«Ти тільки, сину, повернись живим...»

Я повернувся... І життя по колу,
Хоч мало вже в годинниках піску.
Ти знов мене везеш: алеї, школи,
Та тільки в інвалідному візку...

3.04., 4.04.2016