Сірі дні...сірі сни...все сіро...
Сірі сутінки сірих площ,
Сірі думи і сіра ліра,
Сірі хмари і сірий дощ...
Сіре небо і сірий вітер,
Сіре місто...нема тепла...
На золі не саджають квіти,
А довкола - зола... зола...
Сльози неба розчавлять порох,
Сльози серця зітруть печаль...
Місто болю...Душевний голод...
Сірі люди...гірка мораль...
Вздовж бульвару блукає Привид,
Наче загнаний звір у кут...
Пожаліти себе? - не привід:
Ноти серця - безглуздий гул...
В місті болю, де все так сіро,
Я шукаю яскравих фарб,
Бо кохаю життя і вірю,
Що душа лиш безцінний скарб...
Тож...жаліти себе не треба:
Ще в душі зазвучать сім струн,
Ще засяє зіркове небо
Переливами срібних лун...
Місто болю ...чи місто скептик?
Мiсто болю...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116040902481
Свидетельство о публикации №116040902481
Рецензии