Старі мелодії забутих почуттів,
Проявлені крізь біль серцестискання,
Крізь безпорадність тихих теплих вечорів
І крізь примарне місиво прощання…
Старі дороги, занімілі небуттям,
Колись давно означені безпліддям
В невідворотності приречених вистав,
Які гасають кіньми без повіддя…
Старі відносини, застиглі тягарем…
Ніхто не пам’ятає про початок…
Життя-печаль скрипить старезним дзиґарем,
Вкладаючись в багатогранність крапок…
Старі помешкання для вічної Душі,
Озброєні пожовклими думками,
Чекають сутінок, чекають темноти,
Чекають смерті… й мріють до безтями…
09.04.2016
Старi мелодii забутих почуттiв
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116040910556
Свидетельство о публикации №116040910556
Рецензии