Россия! Разве ты не видишь,
Тебя кусками продают.
И на клочки сегодня рвут,
А ты все спишь и еле-еле дышишь.
Я не пойму, ведь я чужак.
Что происходит, рвут на куски… соседей
А им плевать. Как там хохлы живут?
Так кто из нас умен и кто дурак.
Мы? Что защищаемся он пришлых и ненужных
И Вы, что оптом,... по кускам сдаете
Сами себя, лишь в упоенье врете,
Что Вам леса и земли не нужны.
России много, кто еще желает?
Все отдадут, в аренду, навсегда,
Но гложет мысль, что есть у Вас беда
И, что Отчизны много не бывает.
Россия! Разве ты не видишь
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116040910239
Свидетельство о публикации №116040910239
Рецензии
Значит Вы себе позволяете подобные выпады...Мы, по Вашему - хохлы, а если услышите в ответ - " кацапы" ,- то тут уже обвините украинцев в национализме, фашизме и еще Бог весть знает в чем...Грустно видеть такое пренебрежение целой нацией.
Елена Раденберг 11.04.2016 16:39 • Заявить о нарушении
Елена Раденберг 11.04.2016 16:39 • Заявить о нарушении
Уважаемый читатель, не делайте скоропалительных выводов, прочтите еще раз. Выражение "как там у хохлов?" давно стало нарицательным и используется в украинском эфире довольно часто. И кстати я украинец и горжусь этим. Прочтите другие мои стихи. Я больше ожидал негатива от россиян, а тут здрасьте возмущение словом вырваным из текста. Вы же сами пишите.
Воля
Воля
Александр Бирзула
Застучали краплі в бубон
Грай козаче... драна свитка
Може знову приголубить
Доля, мов продажна дівка.
Мов продажна дівка... дражнить,
Обіцяє та все бреше.
Бийте в бубни каплі важко.
Лиш щабель із піхов скрежет.
Свитка драна, шапка з верхом,
Підперезан мотузком.
Та ще буде наше зверху,
Або вкриють нас рядном.
Не журись козаче, доля
Привередлева Морана*.
Обіцяє тільки волю,
Та дарує біль та рани.
Нам, за волю торгуватись,
Не виходить пане-брате.
До Морана ходять свати
Долю в сестри залучити.
Наша кров у келих ллється
Напувати будем долю.
Хто із смерттю не знається
Той забути може волю.
Александр Бирзула 11.04.2016 18:13 Заявить о нарушении
Воля
Воля
Александр Бирзула
Застучали краплі в бубон
Грай козаче... драна свитка
Може знову приголубить
Доля, мов продажна дівка.
Мов продажна дівка... дражнить,
Обіцяє та все бреше.
Бийте в бубни каплі важко.
Лиш щабель із піхов скрежет.
Свитка драна, шапка з верхом,
Підперезан мотузком.
Та ще буде наше зверху,
Або вкриють нас рядном.
Не журись козаче, доля
Привередлева Морана*.
Обіцяє тільки волю,
Та дарує біль та рани.
Нам, за волю торгуватись,
Не виходить пане-брате.
До Морана ходять свати
Долю в сестри залучити.
Наша кров у келих ллється
Напувати будем долю.
Хто із смерттю не знається
Той забути може волю.
Александр Бирзула 11.04.2016 18:13 Заявить о нарушении
Вибачте .....щось я стала занадто вразлива останнім часом...Як почитаєш , що пишуть і думають про українців - так волосся дибки стає . Ну прямо якісь виродки...Нехай дивляться на себе , і вирішують власні проблеми ( їх у них вистачає) , а зі своїми ми якось самі розберемось. До речі, я теж хотіла зауважити - прізвище-то у Вас - українське! ...)Слава Україні! )
Елена Раденберг 11.04.2016 18:38 Заявить о нарушении
Елена Раденберг 11.04.2016 18:38 Заявить о нарушении
Прежде чем сказать негативные слова посчитайте хотя бы до десяти. Помогает.
Лист до неба
Я, серед ночі, шлю листи…до неба.
Адреса вишита зірками.
Та невідомими стежками
Блукає лист...кому як треба.
Згубивсь в зорі та серед хмар.
Та серед листя… у гаю,
Блука, в пшеничному раю.
А може, ходить… між стожар.
Блука, як погляд позабутий
У віддзеркаллі,… між вікОн.
Йому наснився дивний сон,
Та він не знає, як же бути.
Він лист, надія у словах.
На зустріч, прОщення, любов
Та може радість поміж слов
Або розпуки гіркий страх.
Там все написано, читай,
Та адресат мій,… щось мовчить,
Вже не мудрує та не вчить,
Та не зове з собою в гай.
Там, серед ночі, тиша грає
Вона все чує та мовчить,
Або туманами кричить,
Або зорею промовляє.
Александр Бирзула 11.04.2016 19:37 Заявить о нарушении
Лист до неба
Я, серед ночі, шлю листи…до неба.
Адреса вишита зірками.
Та невідомими стежками
Блукає лист...кому як треба.
Згубивсь в зорі та серед хмар.
Та серед листя… у гаю,
Блука, в пшеничному раю.
А може, ходить… між стожар.
Блука, як погляд позабутий
У віддзеркаллі,… між вікОн.
Йому наснився дивний сон,
Та він не знає, як же бути.
Він лист, надія у словах.
На зустріч, прОщення, любов
Та може радість поміж слов
Або розпуки гіркий страх.
Там все написано, читай,
Та адресат мій,… щось мовчить,
Вже не мудрує та не вчить,
Та не зове з собою в гай.
Там, серед ночі, тиша грає
Вона все чує та мовчить,
Або туманами кричить,
Або зорею промовляє.
Александр Бирзула 11.04.2016 19:37 Заявить о нарушении
Буду считать...Спасибо!...)Дуже проникливий вірш!...Чомусь мені відразу згадалася Ліна Костенко. Ніде правди діти..." Усі ми прагнемо Любові"...)Дякую за увагу та теплі слова!
Елена Раденберг 11.04.2016 21:00 Заявить о нарушении
Елена Раденберг 11.04.2016 21:00 Заявить о нарушении