Театр!

Театр! Всі ми любимо театр!
І на нову виставу з радістю у серці ми йдемо!
Театр – ємне слово, але так сказано багато!
Він у скрутні часи нам душу гріє! Ми театром живемо!

Театр… Англійською звучить: «Live Theatre».
Жива ігра артистів на просторній сцені! Не кіно.
Неправду кажуть, мов, театр починається з буфету
Чи з вішалки... Він з третім починається дзвінком!

Лунає третій дзвоник – і повільно гасне світло...
Ми, глядачі, у залі, затаївши подих, сидимо!
Оркестр розпочинає грати музику – і відкривається завіса…
Ми бачимо артистів! Ми їх любимо давно!

Ми насолоджуємось, дивлячись виставу дві години,
Ми бачимо лиш бездоганну всіх артистів гру.
І – що проходить поза нашими очима –
Ми можемо лиш уявити! В репетиціях роботу кропітку!

Багато робиться в театрі режисером:
Він постановник дій – і також він артист.
Проводить репетиції – і грає сам на сцені.
«Вистава вдасться!» – впевнений він. Оптиміст!

Прем’єра, так! Англійський драматург Рей Куні.
Веселе дійство. Постановник – юний режисер!
Чудово! Нарікань нема! Але – щемить у грудях…
Мені здається, не на тому зроблено акцент…

Мистецтво, розумію, інтернаціональне,
Рей Куні – це відомий драматург.
Все вірно! Вибачте, якщо когось образив!
Дозвольте, свою думку поясню:

Кажу я ще раз, так – Рей Куні – все нормально!
Із радістю дивлюсь! Але, я хочу, перш за все,
Роботи українських класиків дивитись в Українському театрі!
І українських переважно на концертах слухати пісень.

Я дуже радий, що відроджуються всі старі вистави!
Бо це культура вітчизняна, наше надбання!
Бажаю всім артистам я здоров’я і наснаги!
Ходити завжди на вистави буду я.

08 квітня 2016 року