Когда ты облетишь, как дух кульбабин,
И станешь как колода в дровенице,
Тогда узнаешь правды страшный крик
Под синим лезом. Топорищем влипнешь
В горбыль по самый обух. Вот тогда
Поймешь ты наконец пустую цену
Надеждам прежним. Хрустнет вер хребет,
В печь брошенный, увидишь, дурень,
Комедии конец. Познаешь вечность
Губящего огня. Да, проторил
Бог всеблагой дорогу до могилы
Одну. К чертям… (Лукавое перо,
Прости мой крик, отчаянье прости).
Коли ти облетиш, як дух кульбабин,
і станеш, як колода на дровітні,
тоді спізнаєш правди гострий крик
під синім лезом. Як колун улипне
в обапола по вуха. Отоді
збагнеш, нарешті, непотрібну ціну
надій колишніх. Хрусне вір хребет,
до печі вкинений, пізнаєш, блазню,
комедії кінець. Пізнаєш вічність
нищівного багаття. Вторував
усеблагий дорогу до могили
одну. Під три чорти... (Перо лукаве,
даруй мій крик і розпач мій даруй).
279. Василь Стус. Когда ты облетишь, как дух кульб
© Copyright: Алёна Агатова, 2016
Свидетельство о публикации №116040800853
Свидетельство о публикации №116040800853
Рецензии