О, Сонечко моє, ти зорепадом,
Приходиш в мрії ранком і в ночі
І навіть… Я кричу, собі – Не варто!
Ти бережливо відкриваєш сни,
І глузд, як вартовий, той знепритомнів.
І досвід у мовчанку знову грав.
Ти бавився зі мною... без надії,
Мені любов в безмежжі віддавав.
Як теплий промінь увійшов у серце,
Липневою зливою цілунки дарував,
Мов медом по губам мастивши,
Мене своїм теплом ти щедрував.
І ранком знову буду цьвохкотіти.
Лише про тебе, спомини гойда,
О, Сонечко моє, в житті радіти
Вартує, бо тебе в ньому знайшла.
Знайшла
© Copyright: Аврора Миром, 2016
Свидетельство о публикации №116040806690
Свидетельство о публикации №116040806690
Рецензии