Брати

Два брати , дві душі , два тіла ,
Для неньки радість , приклад для дітей .
Голівонька ніколи не боліла
Матусина і сум не знав очей .

*********************************
Та грянув залп війни пихатой ,
Розбив домівки та серця .
І плаче матінко за хатой -
Пішли на фронт два молодця .

І лихо не таке скажене
Коли б синочки опліч йшли ,
Були б на фото біля мене ,
Але шляхи їх розвели .

На Україну ворог кинув
Бійців дурних , чим здивував .
Брат , старший встав за Україну ,
Молодший заробити встав .

Ось мати бачить у новинах :
Тут знов стріляють , а там мир .
Сюжети різні і два сина -
Бандюк і справжній командир .

І знову мати гірко плаче ,-
- Як можна брата не любити ?
Один сказав : " Все передбачив ..."
А інший хоче його вбити .

Донбас палає чорним небом .
- Він мій , кричить - пробач , він наш ,
Російской " дружби " нам не треба ,
- Дивись , укроп , горить бліндаж .

Злились у бійці - дух і сила
Потужне військо ворогів .
Зустрілись в сутичці два сина ,
Що вже не вірять у богів .

Почався дощ з води й набоїв ,
У наступ йдуть і ті , і ті .
- Господь , ти бачив , що накоїв ?
- Я вперше бачу у житті ...

Молодший з пагорба скотився ,
Лиха насмішка вищих сил ,
В руках у брата опинився .
Нема вже заробітніх крил .

- Я чую дзвін вгорі лунає ,
Життя зірвалося , мов сон .
І якщо мати запитає
Скажи : " Поїхав за кордон "

- Добий , прошу , не мучай душу ,
Назад - кати , перед - зганьбив .
Заплакав брат : " Я згоден , мушу ..."
І брата в небо відпустив .

Нажаль війна не бачить краю ,
Та й хлопців багатьох нема ,
Не дворі літо , я заграю ,
Що на душі тепер зима .

Зайшов в село - Син України ,
Сів біля зламаної хати ...
- Немає в матері дитини ,
Не можу навіть поховати .