Я особа доволі дивна,
Здається мені,
Захлинаюсь щоночі від щастя
І на мілині.
Тож в очах сьогодення байдужість-
Не до смаку,
Скільки тих в моїм серці кілочків??
А я все не вмру.
Із майбутнього голос лунає:
-Сенс має буття-
І не лячно, лише невідомо
Чи є в ньому я??
6.4.16
Голос з прекрасного майбутнього
© Copyright: Екатерина Резник, 2016
Свидетельство о публикации №116040606614
Свидетельство о публикации №116040606614
Рецензии