Кiнь у пальтi
Чимчикую щодня до театру,
Дочвалаю до сцени, а то вже симптом,
Тобто тліє у жилах ще ватра.
В театральному, вщент, гардеробі
Починається диво щодня і зрання,
Розмалюють мене в древній клопіт,
І чарчинку на вихід, немов на коня.
Я такий як і всі, трохи п’яний актор,
Авансцена, декори і шори.
Я зіграю на біс хоч коня, хоч пальто…
Набридає вже доля актора.
Свидетельство о публикации №116040610110