Вiд слiв своiх вiдмовитись хотiлаб,
Але повторюю iх в кожном днi,
Тебе на вiк, на вiк забулаб,
Приходиш ти до мене знов у снi.
Хто покозав тобi сюди дорогу,
Чому ти кличеш знов мене до себе?,
Я вiджену скорiше цю тривогу,
Тай з вiрою на зустрiч йду до тебе.
Згадай~но хто ти, я тобi не пара,
Ти вiдпусти~ благаю знов тихенько,
Розiйдеться скорiш на небi хмара,
З тобою попрощаюсь, мов повiтрячко, легенько.
Мiй слух не похопив твоiх чудових слiв,
Але душею вiдчуваю нiжнiсть,
Не можу повернути тих найкращих днiв,
IХ ПОХОВАЛА У ДОЛОНЯХ ВIЧНIСТЬ.
Вiд слiв своiх вiдмовитись хотiлаб
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116040308916
Свидетельство о публикации №116040308916
Рецензии