Пам’ятаю перше споглядання -
Душа затремтіла в той час.
Щоб узріти найглибші бажання,
Не потрібен був Джеків компас.
Лилася з мого серця лава,
В душі кипів страшенний вулкан.
Зруйнована до думок переправа.
В свідомості - білий туман.
Не мислив тоді про дії, слова..
Бо думав, що то, напевно, міраж.
Забилась лише одним голова -
Хотілось продовжити той антураж.
Жаль, але у неї інша дорога
Лише одне би я побажав:
"Хай так за віки тебе покохають,
Як за мить я тебе покохав"
***
© Copyright: Олександр Жук, 2016
Свидетельство о публикации №116040305451
Свидетельство о публикации №116040305451
Рецензии