Поет - вiд Бога соловей...

        ***
Поет- від Бога соловей,
Душа, що міниться на сонці,
З відкритим серцем до людей
І в звичайнісінькій футболці.

Це той хлопчина, що співа
Життя мелодію чудесну,
Він словом душі зігріва,
І першим стріне в гаї весну.

Поет-від Бога соловей,
Це пташка рання і невтомна,
Бо надихає із грудей
Любов і віру віроломну.

Польоту вищий пілотаж,
Із слів складе таку палітру-
Сльоза пройме, заплачеш аж,
І облетиш за ним пів-світу.

Нехай вона поет, чи він,
Вірші іх щирі і співучі,
Зігріють України дім,
Бо розхитався Дніпр ревучий.

Поет-сурмач, він там, де бій,
В їжах заторені дороги,
Вогонь його зінниць і вій,
Опалить шлях до перемоги.

Що за людина той поет,
Що кров від слова закипає,
Актор у масці, маг, аскет ?
І де він тільки не сягає...

Поет-гаряче серце Данко
Осяє шлях він крізь пітьму,
Та хлине натовп і розчавить зранку
Шляхетне серце, лірную струну...

То ж хай не мовкнуть солов"ї,
Ніхто не втне оту роботу,
Співать у скрутні наші дні
Про біди рідного народу...

        ***